Атаки на енергооб’єкти України – неефективна військова стратегія

Атаки на енергооб’єкти України з боку російської армії помітно почастішали з настанням холодів. Це забирає десятки життів та залишає мільйони мирних мешканців без електрики та тепла. Також це негативно впливає на економіку України. Але, з погляду військової стратегії, такі дії РФ є малоефективними. Це ще майже тридцять років тому довів американський дослідник Томас Гріффіт. Про висновки цього дослідження в ефірі Stratera Show на радіо «Голос Берліна» розповіли ведучі Маша Майєрс та Дмитро Губін.

Вчора, як ви пам’ятаєте, було оголошено повітряну тривогу практично на всій території України. І вся країна залишилася без світла після чергових масованих ударів із боку РФ.

При цьому я традиційно стежу за тим, що говорять представники російської влади. І Дмитро Сергійович Пєсков, як завжди, коментував там багато всього. Наприклад, він заявив з посиланням на Міноборони Росії, що жодного удару по цілях у межах Києва російські військові 23 листопада не завдали. Цитуючи Пєскова, можна сказати: «спецоперація» виконує свої завдання. Ударів із соціальних об’єктів як не було, так і немає. Це офіційне повідомлення Кремля. Як вони це пояснюють? Вони кажуть, що ракета, вона нібито летить кудись треба (куди ми не знаємо і нікому ніколи не скажемо), вона кудись летить. Українські засоби ППО її збивають.

Дмитро Губін: І вона змінює свою траєкторію, потрапляє кудись не треба.

Маша Майєрс: Звісно, ​​вона змінює свою траєкторію. По-друге, «куди не треба» летять уламки ракети, які збиває ППО.

Були абсолютно жахливі кадри з Вишгорода, це передмістя Києва, де ракета потрапила до житлового будинку. Дуже багато зараз йде коментарів щодо того, які цілі має російська влада. Що таке удари по інфраструктурі? Тут просто є досить цікаві дослідження, які ми вивчали із Дмитром Губіним, перш ніж прийти до цієї студії. 1994 року майор ВПС США Томас Гріффіт захистив дисертацію, яка називалася «Стратегічні удари по національних системах електропостачання».

Дмитро Губін: В оригіналі вона називається Strategic Attack of National Electrical System.

Маша Майєрс: Так, це 1994 рік, зверніть увагу. І, власне, яке питання досліджував автор цієї дисертації. Це ефективність ударів по електромережах задля досягнення безпосередньо військових та політичних цілей. І ось таким чином він, відповідно, цю дисертацію захищав у присутності представників Пентагону,

Дмитро Губін: На початку дисертації є пояснення, яке відводить можливі притензії, у тому числі юридичні. Там йдеться, що ця публікація підготовлена ​​Департаментом оборонної школи на користь академічної свободи та надає можливість концепції стратегії національної оборони. І що думка, яка в ній наведена, вона висловлює лише думку автора, але це неофіційна позиція американської сторони Міністерства оборони і взагалі американських військових.

Маша Майєрс: Але давай ставитись до нього як до дослідника, до цього самого Томаса Гріффіта. Я хочу безпосередньо до суті звернутись і коротко про це розповісти. Гріффіт розібрав кілька випадків. Це атаки американців на інфраструктуру Північної Кореї, коли знищено до 90% енергетичних об’єктів. Це атаки на в’єтнамську інфраструктуру. І перша війна в Іраку – понад 90% енергетичної інфраструктури. Загалом у цьому сенсі російська влада поводиться не оригінально. Гріффіт виділив чотири цілі, які мають такі удари. Це вплив на військову інфраструктуру, на провадження, на лідерів і, нарешті, на настрої громадськості.

Ось яких висновків приходить дослідник з військових цілей: ефект помірний. Військова інфраструктура має пріоритетний доступ до генеруючих потужностей, що залишилися в мережі. І тому, наприклад, радари та засоби зв’язку все одно продовжують працювати. Тому, грубо кажучи, якщо мета внести сум’яття саме до збройних сил, то тут розраховувати на серйозний ефект не доводиться, і ці дії не підходять для повноцінного впливу. До успіхів майже не спричиняє.

Наступна історія — це атака на виробничі потужності, щоби не працювали заводи. Як ми знаємо, регулярно прилітає на територію України ті чи інші промислові об’єкти. У цьому сенсі ефективність вища. Але автор наголошує, що знищення електромереж допомагає у тривалій війні на виснаження проти великої країни. Якщо йдеться про постачання, припустимо, того ж озброєння або тієї ж військової техніки, яка виробляється на заводах з-за кордону, досягнення цієї мети не можна назвати ефективним.

Третє – вплив на лідерів. Це історія про те, що в почутті націоналізму, що зростає, і готовності країни йти на жертви, атак на енергооб’єкти — це не ефективний захід. І далі зміна лінії поведінки лідера під зовнішнім впливом може сприйматися як слабкість, тому лідер її не йде.

І останнє – це вплив на громадськість. Громадськість, як стверджує Гріффіт, справді страждає і стає схильною до апатії. Але як свідчать дослідження конфліктів після Другої світової, суспільство не конвертує своє невдоволення у політичну дію.

Дмитро Губін: Я зауважу, що це не вперше досліджується така проблема. Адже те, що робили союзники з німецькими містами, це був перший випадок урбаніциду. Припустимо, бомбардування Дрездена. Був, як здавалося союзникам, позитивний ефект в Італії, де після початку масових бомбардувань відбулася революція, і Дуче повалили. У Німеччині нічого подібного не сталося. По-перше, з’ясувалося, що це не так ефективно. Тобто Гріффіт все правильно пише. Це було відомо почасти вже після Другої світової війни. Виробництво дуже швидко відновлювалося, а Гітлера замахів від цього більше не ставало. Тож те, що здається ефективним призвідникам, дуже часто дає на практиці досить незначний результат.

Нагадаємо, у відеоформаті стрім Stratera Show транслюється щодня у будні з 14:00 до 16:00 на сайті нашого видання aussiedlerbote.de.