Токсичні батьки завдають травм, руйнуючи життя дітей. Але з мамою і татом не прийнято сперечатися. Сьюзан Форвард, психотерапевт і авторка книжок про конфлікти батьків і дітей, стверджує, що зміни в житті на краще починаються з коригування поведінки та стереотипів із минулого. Настав час побачити токсичність у поведінці близьких людей і навчитися захищати себе.
Токсичні батьки: ознаки
Усі діти мріють, щоб у них були не погані батьки, а найкращі. На думку психолога Андреа Метьюз, головна проблема дорослішання в токсичній сім’ї полягає в тому, що дитина зазнає тиску з раннього дитинства. Їй невідома безумовна любов, яка життєво необхідна для формування здорової психіки.
Ще Зигмунд Фрейд, засновник психоаналізу, вказав на величезне значення зв’язку немовляти з матір’ю і на те, якими руйнівними можуть бути ці стосунки.
Як розпізнати токсичну поведінку батьків? Ось основні ознаки:
- Регулярне порушення особистих кордонів, яке виражається в читанні особистого листування, копанні в речах і особистому житті дітей. Увійти в кімнату дитини без стуку – нормально для батьків-маніпуляторів.
- Батьки ухвалюють життєво важливі та простіші рішення замість дітей, не даючи їм можливості проявити самостійність.
- Постійна критика – незмінний супутник токсичної поведінки. Вона часто призводить до розвитку комплексів.
- Маніпуляції на почутті провини і боргу, спроби перекласти відповідальність за матеріальне становище.
- Вимога постійної уваги до себе або бойкот – мовчання та ігнорування дитини.
- Заборона на прояв емоцій.
- Любов за щось, а не просто так.
Це основні моменти, але на практиці зустрічаються й інші важелі негативного впливу на життя дитини. Із самого дитинства в дітей токсичних батьків формуються комплекси, які заважають соціальній адаптації, успіху та щастю в особистому житті вже дорослої людини.
Не менш токсично, коли батьки ображають дорослих дітей, не визнають їх рівними собі. Вони продовжують брати участь у їхньому житті, перешкоджаючи природному процесу відокремлення від батьків.
Важливо бачити маніпулятивну поведінку в діях близьких і вміти протистояти їй залежно від того, з яким типом токсичних батьків маєте справу.
Типи токсичних батьків
Погані стосунки з батьками накладають незгладимий відбиток на життя людини. Сьюзан Форвард, авторка бестселерів про токсичних батьків, розрізняє типи батьків, які не лише психологічно травмують дітей жорстоким поводженням і приниженням, а й здатні завдати їм фізичних травм.
Інфантильні батьки
Якщо батьки не піддають дитину фізичному і моральному тиску, це зовсім не означає, що вони не токсичні. Інфантильна, неадекватна їхньому статусу поведінка перетворює дитину на справжнього раба:
- Дитина втрачає дитинство, обслуговуючи молодших сестер і братів, перетворюючись на батька для батька або матері.
- Відчуття відчаю і провини за те, що дитина не може справлятися з дорослими обов’язками.
- Емоційна ригідність, невміння висловлювати почуття, проблеми з постановкою цілей і побудовою партнерських стосунків у майбутньому.
Дитинство з іграми, захопленнями, спортом, навчанням і дружбою – це важлива частина життя людини. Необхідно прожити її як дитина, не перетворюючись на домашню прислугу.
Безгрішні батьки
У бажанні виростити сильну особистість, дорослі можуть проявляти токсичну поведінку. Тиск батьків на дорослих дітей не такий небезпечний, як маніпуляції зі свідомістю неповнолітніх. Приниження, образи та фізична розправа ламають психіку, викликаючи:
- Формування заперечення, коли дитина уявляє, що насильства немає.
- Надію на краще, коли батьків намагаються ідеалізувати.
- Раціоналізацію – пошук виправдань токсичній поведінці.
Важливо тверезо подивитися на ситуацію, не звинувачуючи себе і не виправдовуючи вчинки старших родичів.
Батьки, які проявляють гіперконтроль
Часто батьки-маніпулятори виявляють надмірний контроль щодо дітей, намагаючись зробити їх залежними від себе. Вони кажуть, що чинять так заради користі дитини, через велике кохання, погрожують ігноруванням і власною смертю, погрожують зректися чада.
Необхідно не піддаватися почуттю провини і тривоги. Не вважати себе менш гідним, ніж інші брати й сестри, нічого не доводити. Досить вийти з-під контролю і почати жити вільно.
Адикти
Слово “адикція” в перекладі з англійської означає ‘залежність’, ‘згубна звичка’, ‘звикання’. У сім’ях, де всім править алкогольна або наркотична залежність, неминуче страждають діти. Як це проявляється:
- Втеча від близьких стосунків у самотність.
- Формування почуття провини, гіпервідповідальності та невпевненості в собі.
- Дитина почувається невидимкою, нікому не потрібною.
Не варто брати на себе відповідальність за схильність батьків до адикцій. Важливо розуміти, що є і щасливі, здорові сім’ї.
Батьки, які проявляють насильство
У сім’ях, де мама – маніпуляторка, нерідко присутнє фізичне насильство, а батько може проявляти сексуальне насильство. Що відчуває дитина, яка зазнала насильства:
- безпорадність і відчай;
- ненависть до себе, пекуче почуття провини та сорому;
- спробу утримати біль у душі, ні з ким не ділячись;
- відчуття, що він недостойний любові.
Є лише один спосіб припинити це – втеча від ґвалтівника, звернення по допомогу до близьких або психологів.
Батьки, які принижують
Є тип батьків, які відкрито знущатимуться з дітей, маскуючи критику і сарказм жартами. Часто це виглядає як конкуренція, коли дорослі самостверджуються за рахунок дітей. У результаті в дитини розвивається:
- низька самооцінка, заниження своїх достоїнств;
- спроби відповідати чужим очікуванням, що ведуть до провалу;
- суїцидальні нахили та емоційний ступор.
Не варто нікому нічого доводити, переривайте спілкування, щойно воно перетворюється на цькування. Є й інші універсальні правила поведінки в токсичній сім’ї.
Як поводитися з токсичними батьками
Часто жорстокі батьки обирають слабких дітей як жертв аб’юзу. Abusive relationships перекладається з англійської як ‘принизливі стосунки’. Виокремлюючи кохану дитину, батько і мати свідомо обрушують на нелюбу весь гнів, критику і претензії, формуючи прірву між ними.
Будучи дорослими, нелюбі діти можуть мати хорошу роботу, достаток і сім’ю, але продовжувати страждати від болісної потреби в схваленні старших родичів. Якщо боїтеся засмутити їх, то ви все ще не вільні від впливу, а ваше життя і психічне здоров’я, як і раніше, перебувають у небезпеці.
Визнавши наявність проблеми, важливо зрозуміти, що дитина не несе відповідальності за те, як із нею поводилися в дитинстві. Проте вже дорослі діти повинні вирішити проблему нездорових стосунків, повністю звільнившись від них.
Є базові принципи поведінки з токсичними батьками, які дають змогу захистити себе:
- Тверезо прийміть факт, що стали жертвою токсичних батьків.
- Не беріть на себе провину за те, що відбувається, навчіться захищатися.
- Скоротіть спілкування до мінімуму, продумайте, як самостійно жити і забезпечувати себе.
- Розумійте, що будь-яка розмова може бути неприємною і не реагуйте гостро.
- Ведіть щоденник, займайтеся активними видами спорту, вивчайте тему токсичних людей і аналізуйте хороші сторони свого життя.
- Не виправдовуйте батьків, ставте себе на перше місце в житті.
Навіть літні батьки-маніпулятори не заслуговують поблажок. Ніхто не забороняє любити їх, цінувати те хороше, що було у стосунках. Важливо зрозуміти, що кожна людина – самостійна і самодостатня особистість. Психічна безпека – це наша сфера відповідальності, тому всі проблеми доведеться вирішувати самим.
Опрацьовувати дитячі травми простіше і швидше за допомогою професійного психолога або психотерапевта, наодинці або в спеціальних групах. Найчастіше для цього потрібна тривала терапія. Читання книг на актуальну тематику, ведення щоденника, відверті розмови з іншими жертвами психологічного насильства допомагають впоратися із завданням.
Токсичні батьки – це не вирок на все життя. Підліток або доросла людина здатна переробити негативний досвід, ставши сильнішою. Це стане гарним прикладом, як не поводитися подібним чином із власними дітьми.
